Історія публічного протесту медиків у Полтаві визрівала роками. Як виживає полтавська «швидка», чому зарплати полтавських медиків менші за їхніх колег в інших областях і що необхідно терміново змінювати, читайте у статті ЗМІСТу.
Мати активістки Світлани Мирної працювала лікаркою широкого профілю в системі «швидкої» понад 10 років, тому проблеми сфери були відомі родині з перших вуст. Коли дівчина розпочала активну громадську діяльність, медики почали масово писати їй у дірект, скаржачись на урізання заробітних плат, позбавлення премій та принизливі умови праці.
Так вибухнули перші протести, які можна було побачити біля Полтавської обласної ради. На акції вийшли діючі медики станції, колишні працівники, небайдужі містяни, а також медичний персонал із 1-ї та 3-ї міських лікарень Полтави.
Діалог із керівництвом розчарував активістів. На всі запитання в.о. директора Дмитро Лавренко відповідав абстрактно, що «не знав», «не чув», «не пам'ятає», не надавши жодних обіцянок щодо чітких рішень чи реформ, каже активістка. Для неї реакція керівництва була передбачуваною. Першу акцію проігнорували, розпочавши тиск та залякування працівників вимогами«не виходити на протести.
Паралельно виявилася дивною позиція обласної влади, якій підпорядкований Центр ЕМД. Голова Полтавської обласної ради Олександр Біленький перебував у закордонній поїздці, а його перший заступник спочатку стверджував, що не отримував жодних звернень від медиків і не має підстав реагувати. Пізніше з'ясувалося, що офіційні відповіді за його підписом вже були в документах.
Молодь залишається в системі на тлі регулярних звільнень та суцільного виснаження. Парамедик Олександр Тихорецький здобув вищу стоматологічну освіту, але під час інтернатури прийшов в екстрену допомогу, де й пустив коріння і працює з 2019 року з невеликою перервою через вигорання. Його колега Анастасія також закінчила полтавський університет за відносно новою спеціальністю парамедика. Обоє кажуть, що залишаються в професії за покликанням:
Однак значну частину дорогоцінного часу та ресурсів екстреної служби поглинають непрофільні та амбулаторні виклики. Приміром, літні люди вимірюють тиск побутовими приладами й лякаються показників 200/100, а потім викликають «швидку».
Коли бригада приїжджає за кілька хвилин, тиск вже становить робочі 140/90, а пацієнту лише потрібно було випити пігулку. Проблемними також є виклики на вулицю до перехожих без свідомості, коли з вікон автомобілів бачать людину, яка лежить під деревом у тіні, і набирають 103, заявляючи про клінічну смерть. Олександр Тихорецький каже, що перехожі навіть не підходять перевірити стан. Приїхавши з сиренами, бригада виявляє безхатченка, який просто відпочиває від спеки:
За нормативами бригада має розпочати рух на виклик протягом 2 хвилин після отримання повідомлення на планшет. Час доїзду по місту має становити 10 хвилин, у сільську місцевість – 20 хвилин. Проте в реальності полтавці нерідко чекають на медиків 40 хвилин і більше.
Головною причиною затримок є кадровий голод та скорочення машин. Якщо раніше Полтаву обслуговували 20 машин, а навантаження сягало біля 20 викликів за добу на бригаду, то сьогодні ситуація інакша. Через масові звільнення на місто виїжджають лише 13-14 машин, а кількість викликів зросла до 25-27 за 12-годинну зміну.
Паралельно у районах Полтавщини на підстанціях катастрофічно бракує людей або водіїв. Як наслідок, полтавські бригади змушені їздити на виклики за 30-35 км від міста. Коли 3-4 бригади залишають Полтаву, у місті працюють до 11 виїзних машин.
Суто полтавським викликом є відсутність дорожньої інфраструктури та водійської солідарності. Більшість вулиць Полтави мають по одній смузі в кожен бік і авто фізично не мають куди роз'єднатися. Крім того, міські водії часто принципово не пропускають «швидку» з сиренами. Парамедики називають однією з причин також штучне розділення медичної служби та автотранспорту. Медичний персонал підпорядковується КП «Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги», тоді як автомобілі належать відокремленому автогосподарству.
Центр ЕМД орендує автомобілі та водіїв у АТП, перераховуючи за договором 215 млн грн станом на 2026 рік, говорить Світлана Мирна. Це спричиняє юридичний конфлікт у бригаді, бо за посадовою інструкцією парамедик керує водієм. На практиці ж водії заявляють: «Ми з різних підприємств, я тобі не підпорядковуюся» і медик залишається в бригаді сам-на-сам із пацієнтом.
Штрафи з камер та гальмування перед важкими викликами відшкодовують самі водії. На відміну від Києва, де штрафи для швидких анулюються, у Полтаві стягнення з камер фіксації швидкості приходять на АТП. Автогосподарство вираховує їх із зарплати водіїв та виписує їм догани. Догана автоматично позбавляє водія премії на цілий рік, залишаючи його на окладі у 4 тис. грн. Через це водії зі спецсигналами перед кожною камери фіксації скидають швидкість до 50 км/год, втрачаючи дорогоцінні хвилини на шляху до пацієнтів у стані клінічної смерті.
Окрім цього, будь-яке пошкодження авто компенсує водій. Нещодавно карета ЕМД збила косулю, що вискочила на дорогу і водій з власної кишені купував новий бампер, фари та радіатори, згадує медик. На водіїв також списують «недостачу солярки» після повернення машин із сервісного СТО.
Єдине, що тримає водіїв – це бронювання, але й воно наразі сягає 50%. Водії працюють на 1,25 ставки від 216 до 240+ годин на місяць у виснажливому графіку день-ніч-короткий сон-знову ніч. Як наслідок, за один тиждень один водій потрапив до лікарні з інсультом, а іншого зняли прямо з рейсу з гострим інфарктом.
Свої ж умови праці на станції медики характеризують як важкі. Водії не мають власної кімнати відпочинку та змушені їсти, спати й чекати викликів у салоні автомобілів. Також на станції є покарання закриттям кімнат відпочинку. Медики згадують випадки, коли за проступки окремих працівників адміністрація закривала кімнату відпочинку для всієї зміни, і медики протягом 12 годин стояли під стіною на 1 поверсі.
До цього ж після перших акцій протесту в.о. директора видав внутрішній наказ, яким заборонив медикам у формі заходити під час зміни до АТБ, магазинів чи заправок навіть аби купити питну воду чи скористатися туалетом. При цьому на станції роками відсутній туалетний папір і працівники носять власний у кишенях.
Зарплатна прірва
Фінансовий стан рядових працівників виглядає критичним. Наразі у Полтаві парамедик виїзної бригади отримує на руки 11-13 тис. грн. на місяць. При цьому оренда скромного житла в Полтаві коштує не менш як 10 тис. грн, а комунальні послуги взимку сягають 2 тис. 500 – 3 тис. грн. Для порівняння: парамедик у Богуславі на Київщині заробляє 22-24 тис. грн, а водій – 26-27 тис. грн.
Згідно з офіційними наказами про преміювання за 2020–2022 рр., які оприлюднили активісти, в.о. директора Дмитро Лавренко виписував собі щомісячні премії по 50 тис. грн, а заступниця директора Ірина Нікітіна та головний бухгалтер отримували сукупно по 80-109 тис. грн на місяць.
При цьому за ковідні виплати 300% або 7 тис. 817 грн медикам доводилося битися, самостійно бігаючи в лабораторіях інфекційної та 3-ї лікарень для звірки кожної літери в прізвищах пацієнтів. Якщо медик захворював сам, захворювання оформлювали як побутове, аби не виплачувати компенсацію.
Коментарі